ІНФОРМАЦІЯ ДЛЯ КЛІЄНТІВ

Катаракта-це втрата прозорості кришталика, тобто часткове або повне його помутніння. Природний кришталик у людини повинен бути прозорим, але під впливом певних чинників (генетика, порушення обміну речовин і цукровий діабет, авітоміноз и т.д.) кришталик темніє. Розрізняють вроджену та набуту катаракту.

Вроджена катаракта пов’язана з впливом на плід, що розвивається внаслідок різних інфекцій, з порушенням ендокринної системи та обміну речовин у жінок в період вагітності. Набута катаракта поділяється на:

• – ускладнену;
• – травматичну;
• – вікову;
• – променеву.

Головні прояви катаракти:

• • – погіршення гостроти зору, аж до повної втрати;
  • – легка біла пелена і темні плями перед очима;
  • – спотворення зображення;
  • – множинне бачення предметів;
  • – чутливість до яскравого світла, особливо, до яскравого сонця, або при керуванні автомобіля у нічний час;
  • – поява або збільшення короткозоркості, при якій потребується часта зміна окулярів;
  • – при швидкому прогресуванні помутніння та набряку кришталика нерідко спостерігається гстре збільшення внутрішьноочного тиску, що супроводжується сильними болями у очах.

• Головні методи лікування катаракти.

У початковіій стадії катаракти застосовують різні каплі, що містять набір вітамінів та мікроелементів , але це лікування не приводить до одужання, тобто не відновлює прозорість кришталика, а лише сповільнює процес розвитку катаракти.

Радикальним методом лікування катаракти є хірургічний. Ніколи не потрібно чекати “созрівання” катаракти. Чим меньше її “зрілість”, тем легше вона видаляється за подомогою ультразвуку (методом факоемульсифікацхї). Як тільки катараката починає заважати пацієнту нормально бачити та діагноз не викликає сумнівів у лікаря – потрібно позбутися її та поставити сучасний штучний кришталик.

Глаукома – даний термін об’єднує досить велику групу захворювань з різним перебігом, але найчастіше визначальним фактором є підвищений внутрішньоочний тиск(ВОТ). У здоровому оці постійно підтримується тиск (18-22мм рт.ст.), завдяки припливу і відтоку внутрішньоочної рідини. При глаукомі порушується циркуляція внутрішньоочної рідини (дисбаланс між її притоком і відтоком), вона починає накопичуватися, і тиск починає рости, у зв’язку з цим зоровий нерв і інші структури починають відчувати підвищене навантаження, що призводить спочатку до погіршення зору, частіше по периферії, а потім до повної сліпоти. Чим більше і довше існує підвищений ВОТ, тим більше відмирає нервоних волокон і погіршується поле зору, може наступити сліпота, такі зміни незворотні, якщо вчасно не почати лікування.

Глаукома є хронічним, тобто невиліковним захворюванням. Будь-яка форма лікування при глаукомі не спрямована на поліпшення гостроти зору, а націлена виключно на зупинку прогресування глаукоми і нормалізацію внутрішньоочного тиску.

Пацієнти з глаукомою повинні постійно відвідувати офтальмолога, і при повторному підвищенні внутрішньоочного тиску проводити повторно операцію або лазерне лікування.

За походженням глаукома буває:

• – первинна, пов’язана з порушеннями в дренажній зоні (системі трубочок і канальців по яких відбувається відтік і приплив внутрішньоочної рідини) і як наслідок погіршенням відтоку внутрішньоочної рідини;
• – вторинна, яка виникає в результаті інших перенесених захворювань ока (запалень, катаракти, діабетичних змін, тромбозу, травми, пухлини тощо) або після очних операцій;
• – вроджена, пов’язана з іншими вродженими аномаліями.

По механізму підвищення ВОТ, розрізняють дві форми глаукоми: закритокутова і відкритокутова.
– Закритокутова форма (5% випадків) – коли внутрішньоочна рідина накопичується через те, що немає доступу до природної дренажної системи. Часто, така форма супроводжується болем в надбрів’я або скроневої області, появою ореолів навколо предметів, затуманенням зору і його значним погіршенням.
– Відкритокутова форма (більше 90% випадків) – коли доступ до дренажної системи відкритий, але порушені її функції. Дана форма глаукоми протікає майже непомітно, тому що поле зору звужується поступово. У зв’язку з цим, людина випадково виявляє, що у нього добре бачить тільки одне око.

Існують фактори ризику, що впливають на виникнення та прогресування глаукомного процесу. Виділяють місцеві чинники – міопічна рефракція (короткозорість) і загальні – вік старше 45 років, спадковість, цукровий діабет, гіпотонія, захворювання щитовидної залози та ін.

Глаукома є невиліковним захворюванням, тому пацієнт навіть при нормальному ВОТ продовжує протягом усього життя щомісяця вимірювати внутрішньоочний тиск, раз на півроку проходити повне офтальмологічне обстеження і курс консервативного лікування.

Міопія – це короткозоркість. Міопія – найпоширеніше порушення рефракції. Фактори виникнення міопії:

• • – Генетичний, мающий велике значення: у короткозорих батьків часто бувають короткозорі діти;

• • – Порушення гігієни зору, особливо при довгій роботі на близькій відстані, погане освітлення робочого місця, читання у транспорті або лежачи;

• • – Слабкість сполучної тканини, що робить її більш розтяжною, ніж у нормі. В силу порушення білкового і мінерального обміну скера – та оболонка, що тримає круглу форму ока, слабкішає і око розтягується в довжину, набуваючи неправильної грушевидної форми;

• • – Первинна слабкість акомодації, яка веде до компенсаторного розтягування очного яблука;

• • – Послаблення організму у результаті різних захворювань, нераціонального харчування, стресів.

Головні методи корекції міопії:

Консервативні:

• – Корекція зору за допомогою окулярів;
• – Корекція зору за допомогою контактних лінз;
• – Ортокератологія(нічні лінзи);
• – Курси апаратного лікування та комп’ютерні програми ;
• – Загальнозміцнююче лікування та медікомнтозна терапія.

Хірургічні методи:

• – Лазерна корекція;
• – Рефракційна заміна кришталика;
• – Імплантація фактичної лінзи;
• – Склеропластика.

При гіперметропії фокусне зображення потрапляє не в центральну зону сітківки – макулу, а в область за сітківку, тобто або очна вісь дуже коротка (менше 23,5 мм.), або рогівка слабкої заломлюючої сили.

Діагностування гіперметропії

Визначається гіперметропія при офтальмологічному обстеженні.

Основними моментами є визначення гостроти зору без корекції і з повною корекцією, ультразвукове вимірювання довжини очного яблука, визначення сили заломлюючого апарату ока.

Обов’язковою є розширення зіниці, щоб розслабити акомодацію, а також розглянути глибше лежачі структури ока і сітківку. У молодих людей розслаблення акомодації дає можливість визначити істинну ступінь далекозорості, тому що частина гиперметропії компенсується акомодаційним апаратом.

Методи лікування гиперметропії

Консервативні методи:

• • -корекція зору за допомогою окулярів («+»);

• • – корекція зору за допомогою контактних лінз;

• • – ортокератология («нічні лінзи»);

• • – курси апаратного лікування та комп’ютерні програми;

• • – загальнозміцнюючу лікування та медикаментозна терапія.

• Хірургічні методи:

• • • – лазерна корекція (ЕЛК);

• • • – рефракційна заміна кришталика (РЗХ);

• • – імплантація факічних позитивної лінзи.

Пресбіопія (вікова далекозорість) – погіршення зору поблизу у осіб середнього віку, пов’язане з віковим послабленням акомодації.

Акомодація – здатність ока фокусувати зображення розглянутих предметів на сітківці незалежно від відстані, на якому знаходиться предмет.

В оці людини вона здійснюється за рахунок зміни кривизни кришталика. Це дає людині ясне бачення предметів на різній відстані.

Приблизно до 40 річного віку у людини відбуваються склеротичні зміни в кришталику, що призводить до ущільнення його ядра, а значить, порушується здатність ока до акомодації.

Тому людині потрібні окуляри для читання (+ 0,5Д; + 0,75Д). Цей процес з віком прогресує, що призводить до збільшення плюсових діоптрій для читання, а приблизно до 60-70 років кришталик зовсім втрачає здатність змінювати свій радіус кривизни і людям доводиться одягати окуляри з плюсовими лінзами для роботи та інші окуляри – для дали (наприклад, для читання +4,0 діоптрії і + 2,0Д для дали – для людей не страждали ні короткозорістю, ні далекозорістю).

Це неминучий віковий процес, який зупинити неможливо.

Вікові зміни по-різному проходять для людей з різною патологією рефракції.

Методи корекції пресбіопії

• • – очкова корекція;

• • – контактна корекція МКЛ;

• – рефракційна заміна кришталика з імплантацією мультифокальной ІОЛ Acrysof RESTORE.

Астигматизм – це патологія рефракції ока, відхилення від сферичної форми в будові заломлюючих поверхонь (рогівки і кришталика) тобто зображення формується усередині ока в двох різних точках.

В нормі рогівка має сферичну форму, тобто її заломлююча сила в вертикальній і горизонтальній площинах однакові.
При астигматизмі переломлююча сили рогівки в цих площинах різні, наприклад, по вертикалі рогівка переломлює сильніше, ніж по горизонталі.

Діагностування астигматизму

Діагноз астигматизму встановлюється окулістом після огляду пацієнта, перевірки гостроти зору і виявлення характеру астигматизму.
При астигматизмі різниця в кривизні рогівки виявляється за допомогою спеціальних циліндричних лінз.

Якщо в сім’ї є хворі астигматизмом – дитина повинна бути обов’язково оглянутий офтальмологом.

Астигматизм виявляється тільки при повному офтальмологічному обстеження. Сам хворий астигматизмом відчуває лише зниження гостроти зору.

Для правильного визначення ступеня астигматизму і, особливо його осей, необхідно ретельне комп’ютерне обстеження.
Навіть невеликі помилки в діагностиці можуть привести до повної непереносимості окулярів або лінз, а також до погіршення зору.


Методи корекції астигматизму

Консервативні методи:

• • – корекція зору за допомогою окулярів (циліндричні скла);

• • – корекція зору за допомогою контактних лінз (toric lenses);

• • – ортокератология («нічні лінзи»);

• • – курси апаратного лікування та комп’ютерні програми;

• • – загальнозміцнюючу лікування.

Хірургічні методи:

• • • – Рефракційні насічки (лимбальной);

• • • – лазерна корекція (ЕЛК);

• • – імплантація факічних торической лінзи

Косоокість – це одне з найбільш поширених, особливо у дітей, захворювань органа зору. Воно може розвинутися в різні періоди життя дитини.

У новонароджених причиною може бути патологія у розвитку різних відділів зорового аналізатора: вроджена катаракта, аномалії розвитку ока, зорового нерва, що сприймають зорову інформацію відділів головного мозку, порушення структури і прикріплення окорухових м’язів, порушення їх іннервації. У дітей дошкільного віку до косоокості часто призводить порушення рефракції (далекозорість, анизометропия). Стрес, важкі соматичні захворювання, запальні захворювання з високою температурою, велика зорове навантаження можуть з’явитися провокуючим фактором при вже наявних порушеннях.

Найчастіше зустрічаються косоокість співдружності виникає зазвичай в ранньому віці і негативно впливає на психіку дитини, викликаючи у нього боязнь насмішок, замкнутість.

Косоокість – не тільки косметичний дефект, а й важкий функціональний недолік, що виражається у відсутності бінокулярного зору і часто в більш-менш значному зниженні центрального зору ока, що косить, що обмежує згодом вибір професії.

Проте, батьки, а часом і лікарі неофтальмологі, не завжди надають цій патології належне значення і відкладають лікування дітей з косоокістю на тривалий термін. Це робить неможливим відновлення втраченого зору. Тому, консультація офтальмолога не тільки розсіє Ваші сумніви, але і збереже здоров’я Вашої дитини.

Лікування косоокості

Основною метою лікування співдружньої косоокості є відновлення бінокулярного зору.

Для досягнення цього необхідно вирішити декілька завдань:

– виправити неправильне положення очей;
– усунути амблиопию;
– відновити нормальну фузіонних здатність (здатність до злиття зображення).

Лікування косоокості необхідно почати якомога раніше після його виявлення. Послідовність лікування косоокості та його ускладнень вибирається індивідуально.

Консервативне лікування включає підбір спеціальних окулярів або контактних лінз, комплекс апаратного лікування (плеоптікі, Ортоптіка, діплоптіка).
Коли застосування терапевтичних методів лікування не дає бажаного результату, вдаються до хірургічного лікування.