Катаракта - це втрата прозорості кришталика, тобто часткове або повне його помутніння. Природний кришталик у людини повинен бути прозорим, але під впливом певних чинників (генетика, порушення обміну речовин і цукровий діабет, авітоміноз) кришталик темніє. Розрізняють вроджену та набуту катаракту.

Вроджена катаракта пов'язана з впливом на плід, що розвивається внаслідок різних інфекцій, з порушенням ендокринної системи та обміну речовин у жінок в період вагітності.

Набута катаракта поділяється на:
- ускладнену;
- травматичну;
- вікову;
- променеву.

Головні прояви катаракти:
- погіршення гостроти зору, аж до повної втрати;
- легка біла пелена і темні плями перед очима;
- спотворення зображення;
- множинне бачення предметів;
- чутливість до яскравого світла, особливо, до яскравого сонця, або при керуванні автомобіля у нічний час;
- поява або збільшення короткозоркості, при якій потребується часта зміна окулярів;
- при швидкому прогресуванні помутніння та набряку кришталика нерідко спостерігається гoстре збільшення внутрішьноочного тиску, що супроводжується сильними болями у очах.

Головні методи лікування катаракти.
У початковіій стадії катаракти застосовують різні краплі, що містять набір вітамінів та мікроелементів , але це лікування не приводить до одужання, тобто не відновлює прозорість кришталика, а лише сповільнює процес розвитку катаракти.

Радикальним методом лікування катаракти є хірургічний. Ніколи не потрібно чекати "дозрівання" катаракти. Чим меньше її "зрілість", тем легше вона видаляється за подомогою ультразвуку (методом факоемульсифікації). Як тільки катараката починає заважати пацієнту нормально бачити та діагноз не викликає сумнівів у лікаря - потрібно позбутися її та поставити сучасний штучний кришталик.